Сьогодні пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю з шестикратним чемпіоном світу з пауерліфтингу, президентом Федерації пауерліфтингу України RAW100% – Станіславом Третьяком, який 21 грудня відсвяткував свій 34-й день народження
ВІД НОВАЧКА ДО ВЛАСНИКА КУБКА УКРАЇНИ
Думська. Станіслав, розкажіть нашим читачам про початки… Коли ви почали займатися пауерліфтингом? Що підштовхнуло вас до цього?
С. Т. Пауерліфтингом я почав займатися після школи, а до цього просто відвідував тренажерний зал. Як і багато інших хлопців у цьому віці – хотів бути накачаним, набрати м’язову масу. Мій перший тренажерний зал, до речі, «Buldog Gym». Мені сподобалось піднімати «залізо», я заразився пауерліфтингом, через деякий час пішов з зала і почав займатися самостійно. Пам’ятаю, тоді дуже хотів виконати норматив кандидата майстра спорту.
Думська. Наскільки швидко вдалося здійснити свою маленьку мрію?
С. Т. Достатньо швидко. У 2002 році я виступав у Ізмаїлі, де проходив чемпіонат Одеської області з пауерліфтингу, посів перше місце і виконав норматив кандидата в майстра спорту. У цьому ж році я отримав бажане свідоцтво.
Думська. Пауерліфтинг, як і інші види спорту, «засмоктує», правда? Після досягнення цього вам захотілося більшого?
С. Т. Абсолютно правильно. Я вступив до Південноукраїнського національного педагогічного університету імені Ушинського на факультет фізичної реабілітації, навчався на кафедрі дефектології та фізичної реабілітації, паралельно займався пауерліфтингом вже більш професійно, регулярно займав призові місця на місцевих та всеукраїнських змаганнях, а у 2006 році виграв Кубок України і вперше поїхав на чемпіонат світу.
Думська. Розкажіть детальніше. Такі події запам’ятовуються на все життя!
С. Т. У 2006 році я завоював Кубок України серед чоловіків за найпопулярнішою версією пауерліфтингу в Україні на той момент – IPF. Пам’ятаю, тоді не обійшлося без удачі – мої основні конкуренти попалися на вживанні допінгу, відкривши мені шлях до п’єдесталу. Я виграв турнір, отримав звання майстра спорту і вперше поїхав на чемпіонат світу за версією WPC серед юніорів, який проходив в Нью-Йорку. Це було дуже приємно, і це дійсно запам’ятовується на все життя – я завоював золоту медаль у ваговій категорії до ста кілограмів.
ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ ЗА «ЗОЛОТО» ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ ТА ЗАБОРОНЕНІ ШКАРПЕТКИ
Думська. Після цього ви стали висхідною зіркою українського пауерліфтингу?
С. Т. Ви будете сміятися, але після цього організація, що проводила Кубок України, володарем якого я став у 2006-му, в результаті дискваліфікувала мене за те, що я брав участь у чемпіонаті світу і приніс Україні золоту медаль на турнірі за іншою версією пауерліфтингу. Притому, з точки зору юриспруденції, це було зроблено незаконно, але я лише посміхнувся над цим. І не тільки над цим. Є і інші забавні історії того часу, пов’язані з даною організацією.
Наприклад, на змаганнях, що проходили під егідою IPF, спортсменам було заборонено носити екіпірування та навіть шкарпетки відомих світових брендів. Нам залишалося або за свій рахунок купувати шкарпетки тієї фірми, що офіційно входила до числа партнерів і спонсорів турніру, або, що ми часто робили – просто заклеювати логотипи пластиром! А саме смішне, що у даній організації був солідний бюджет розміром у декілька мільйонів гривень, і вона зовсім могла собі дозволити безкоштовно видачувати учасникам чемпіонатів України панчохи з дозволеними логотипами. Тому, коли мене дискваліфікували – я не дуже образився, це реально було смішно.
Думская. Після цього ви вже виступали під егідою іншої організації?
С. Т. Спочатку я отримав травму, у мене сформувалась грижа. Тому мені довелося деякий час утримуватися від фізичних навантажень. Після певної паузи я знову почав брати участь у турнірах, перемагати на них, займати призові місця. І потім видався найсильніший етап у своїй кар’єрі.
П’ЯТЬ ТИТУЛІВ ЧЕМПІОНА СВІТУ ЗА ЧОТИРИ РОКИ
Думська. Знову поїхали на чемпіонат світу і виграли його?
С. Т. Так, і не один раз! У 2009 році я поїхав до англійського міста Бредфорд, де мені вдалося стати чемпіоном світу в жимі лежа за версією WDFPF. У 2010 році я вирушив на чемпіонат світу до Йорку (Пенсильванія, США, – ред.) і завоював ще одне «золото» в жимі лежачи за версією IPA. У 2011-му і 2012-му взяв участь у трьох чемпіонатах світу, що проходили в тих же Штатах, але виключно за безекіпіровочною версією RAW100%. І результат той же – ще три золоті медалі. Ті мої дві поїздки до Лас-Вегасу та одна до Вірджинії-Біч закінчились завоюванням титулу чемпіона світу.
Про красу Лас-Вегаса та смачну їжу за 15 доларів
Думська. Як вам запам’ятався Лас-Вегас? Багато хто хочуть відвідати це неймовірне місто…
С. Т. У Лас-Вегасі дуже часто проходять найбільші змагання з різних видів спорту. Для американців провести чемпіонат світу з якогось виду спорту – це як піти до ресторану! (сміється) У місті одночасно можуть проходити кілька чемпіонатів світу, і цим нікого не здивуєш. Там ставляться до подібного рангу змагань як до приємних зустрічей з друзями. Ви знаєте, це непередавані емоції – брати участь в таких турнірах, змагатися з кращими спортсменами з різних країн. Це стимул, мотивація, певний виклик для спортсменів, любитель ти чи професіонал. Головне – це саме участь в турнірах, а якщо ти перемагаєш – це вдвічі, втрічі приємніше.
Що стосується Лас-Вегаса як міста, то скажу, що я з дитинства був впевнений, що це великий населений пункт, а в результаті виявилося, що це, по суті, велика-велика вулиця, яку можна пройти за кілька годин. У Лас-Вегасі стільки всього цікавого, що, здається, часу не вистачить, щоб відвідати хоча б один відсоток з того, що хотілося б. Якби ми літали на екскурсію – це було б одне, а так, коли приїжджаєш на змагання, передусім думаєш про самі змагання, намагаєшся не відволікатися. Це вже після виступу ти можеш собі дозволити прогулятися, подивитися визначні місця. Хоча з нашими українськими зарплатами в Лас-Вегасі особливо не розгуляєшся. (сміється)
Здивувало в цьому місті величезна кількість розважальних закладів: на кожному кроці – клоуни, аніматори, міми, веселі бармени, фокусники, неймовірна кількість шоу, сотні казино – в аеропорту, в готелях, причому, на кожному поверсі, скрізь казино! Ще мені дуже сподобалась кількість кафе та різноманітних буфетів. За 15 доларів можна було дуже добре поїсти. Все інше я вам розкажу без диктофона, нехай багато з того, що я ще побачив у Лас-Вегасі, залишиться в Лас-Вегасі! (сміється) А якщо серйозно – після закінчення змагань ми з хлопцями поїхали на екскурсію, подивилися Великий Каньйон, добренько поїли, зробили фото на пам’ять…
ПРО ЗАВЕРШЕННЯ КАР’ЄРИ
Думська. Наскільки я знаю, після останнього титулу чемпіона світу ви поступово перестали брати участь у змаганнях. З чим це пов’язано?
С. Т. У 2009 році ми з однодумцями створили Федерацію пауерліфтингу України RAW100%. Це бездопінгова та безекіпіровочна версія нашого виду спорту. За цією версією я саме й перемагав у трьох останніх чемпіонатах світу. Скажу, що до 2006 року в Україні взагалі ніхто не знав про існування даної версії, всі виступали під егідою однієї федерації, яка дозволяла використання різної екіпіровки для покращення результатів спортсменів. На момент створення нашої федерації в країні вже функціонували три інші. У всіх якісь свої відмінності та особливості. Ми все зробили за законом, через Міністерство юстиції, наша громадська організація була офіційно зареєстрована, і ми поступово почали розвиватися, проводити змагання. До нас приєдналися кілька регіональних федерацій, зокрема – Житомирська, Харківська. З часом приєдналися представники Кропивницького, Миколаєва, Києва, періодично проводять змагання представники Луцька.
Я свідомо відійшов від участі в турнірах, більше почав займатися федерацією та проведенням змагань, яких нараховувалося 10-15 на рік, а в даний час – близько 20-ти. Останній турнір, проводився в Одесі, відбувся у вересні. Участь в ньому брали більше ста спортсменів, зокрема – представники поліції, яких часто можна зустріти в нашому залі. Деякі поліцейські на тих змаганнях виконали нормативи кандидатів у майстри спорту. Зокрема, мова йде про начальника Приморського райвідділу поліції Остроглядова Олександра.
Варто зазначити, що під час змагань ми використовуємо розроблене нами спеціальне програмне забезпечення, яке дозволяє учасникам в режимі “онлайн” слідкувати за результатами своїх конкурентів, бачити вагу, яку “замовляють” інші спортсмени, на моніторі. Крім того, ми транслюємо змагання на каналі в “YouTube”, а після закінчення турніру одразу друкуємо грамоти з результатами, помітно прискорюючи процедуру нагородження. Зараз у мене є велике бажання об’єднати сотні спортсменів з усієї країни під “шапкою” чемпіонату України, який ми плануємо провести в березні наступного року. Але про це ми повідомимо “Думській” окремо, коли будуть визначені місце і терміни проведення турніру
Думська. Поділіться, будь ласка, цифрами, які результати ви демонстрували на змаганнях? Який максимальний вагу піднімали?
С. Т. У кращі часи в присіданнях зі штангою – більше трьохсот кілограмів, в жимі лежачи – більше двохсот, в становій тяги – близько трьохсот.
Про переваги та небезпеки пауерліфтингу
Думська. Яка кількість спортсменів наразі об’єднує ваша федерація?
С. Т. Під нашою егідою на даний момент виступають близько трьох тисяч спортсменів, ми вже видали понад тисячу свідоцтв різних рангів, в тому числі можемо похвалитися майстрами спорту міжнародного класу.
Думська. З якого віку можна займатися пауерліфтингом?
С. Т. Професійно можна займатися пауерліфтингом тільки з початком статевого дозрівання. Тому турніри серед дітей не проводяться. Так, деякі починають в 13-14 років, але хлопці не працюють з великими вагами. Професійно ж можна починати заняття не раніше 16-ти років. Трапляється, що дівчата приходять в пауерліфтинг в 14-15, але у них і статеве дозрівання настає раніше, ніж у хлопців. А найголовнішим пунктом у всьому цьому є допуск лікаря.
Думська. Наскільки доступно займатися пауерліфтингом?
С. Т. За великим рахунком, пауерліфтингом можна займатися де завгодно. Для цього не потрібно занадто багато місця. Головне, щоб була можливість поставити жимову лаву, правильно все закріпити, щоб не було ризику для здоров’я. Звичайно ж, так роблять деякі спортсмени, але за своїм досвідом скажу, що в залі тренування є більш продуктивними і приносять більше користі, ніж в домашніх умовах.
Думська. Є думка, що заняття пауерліфтингом небезпечні для здоров’я…
С. Т. Цей вид спорту абсолютно безпечний, якщо все робити правильно. Більше того, вправи, що використовуються в пауерліфтингу, допомагають спортсменам з інших видів. Зокрема – в зміцненні м’язів рук, спини, грудей. Протипоказано займатися пауерліфтингом тим людям, у яких є проблеми з суглобами, хронічні захворювання, сколіоз, оскільки робота з великими вагами може ускладнити їх проблеми. Звичайно ж, як і в будь-якому виді спорту, завжди є ризик отримати травму. Наприклад, досить небезпечне таке вправа, як присідання зі штангою. Його рекомендують робити виключно професіоналам, які знають всі тонкощі цього виду. Зі сторони може здатися, що все просто – взяв штангу, присів, встав – готово. Насправді, це технічно складна вправа, яка при неправильному виконанні може призвести до серйозних травм. Але це не зупиняє багатьох дівчат! (сміється)Вони часто просять допомогти їм з порадами про те, як правильно присідати, адже дана вправа дуже добре підтягує ягодиці. Будь-яка дівчина, звичайно ж, може як в залі, так і вдома, біля ліжка, присідати, щоб підкачати ягодиці. І для цього, до речі, не обов’язково використовувати штангу.
Якщо говорити про станову тягу, то, знову ж таки, це також досить небезпечна вправа. Її використовують професійні спортсмени, зокрема і представники легкої атлетики, і, звичайно ж, важкої атлетики, оскільки станова тяга – це основна сила, яка допомагає атлету кидати диск, товкти ядро, пробігати певні дистанції.
Про ПІДІЙМ БІЦЕПСА ТА ЗАСМУЧЕНИХ СПОРТСМЕНІВ У ТРИКО
Думська. Є ще один вид програми, який визнають далеко не всі представники пауерліфтингу – підйом штанги на біцепс. Що скажете про це?
С. Т. Погоджуюся з вами. Коли професіонали, чемпіони світу та Європи з пауерліфтингу обговорюють це вправу, багато, звичайно ж, сміються, але змагання з підйому на біцепс існують і вони є досить популярними. І я вам скажу, що наша федерація є однією з найсильніших у світі з цього виду пауерліфтингу.
Думська. Наскільки я розумію, це саме той вид, в якому можуть брати участь новачки, не підготовлені до більш серйозних навантажень…
С. Т. Дійсно, ця вправа дуже легка в технічному плані. Її можна виконати в будь-якому приміщенні, де є рівна стіна! Завдання спортсмена – не відриваючи ягідниць і спини від стіни підняти згинений гриф з певною вагою до підборіддя. При цьому не можна допомагати собі ні ногами, ні стегнами. Ця вправа користується великою популярністю серед непрофесіоналів, але є в ній і свої «фішки».
Наприклад, обов’язковою умовою для учасників змагань – бути одягненим в трико. Дуже часто це відлякує різних «красенів» та «красунь», оскільки людина в трико, як ви знаєте, не завжди виглядає потужно і ефектно. Часто це виглядає дуже забавно, а багатьох така екіпіровка бентежить. Але є і свої плюси в підйомі штанги на біцепс – це швидкість проведення змагань. Наприклад, турнір, участь в якому беруть тридцять-сорок спортсменів, можна провести за годину. У кожного є три спроби, вагу можна тільки підвищувати, як і в складній атлетиці.
ПРО РЕКОРДИ ТА РЕКОРДСМЕНІВ
Думська. Ким з представників пауерліфтингу може пишатися ваша федерація, ви особисто і всі одесити?
С. Т. У нас багато хлопців, якими ми пишаємося, всіх перераховувати не буду. Скажу, що окремих слів заслуговують священик з Одеської області Віктор Кочмар, про якого «Думська» вже писала, співробітник поліції, чемпіон світу Ростислав Боровський, а також титуловані спортсмени, багаторазові чемпіони світу і Європи Андрій Галькевич, Сергій Дідовик… Серед дівчат, звичайно ж, виділяється мініатюрна Наталія Волощук, яка швидко увірвалася в наш вид спорту і б’є світові рекорди в своїй ваговій категорії.
Думська. Ви сказали про те, що в Україні декілька федерацій пауерліфтингу, які культивують різні його версії. Колись особисто вас дискваліфікували за те, що брали участь в турнірі за альтернативною версією. А як на це дивитесь ви самі? Забороняєте вашим спортсменам брати участь у змаганнях під егідою інших федерацій?
С. Т. Скажу відкрито: ми не тільки не забороняємо нашим спортсменам виступати в турнірах, що проводяться іншими федераціями, а й заохочуємо це. У нашому залі тренуються чемпіони України, світу і Європи. Ми пишаємося їх досягненнями, незалежно від того, під прапором якої організації проходять турніри. Наша головна задача – забезпечити спортсменів усім необхідним, що повинно допомогти їм показати себе з найкращого боку на змаганнях будь-якого рангу. По суті – надати оптимальні умови для тренувань і підготовки хлопців.
Думська. У змаганнях з пауерліфтингу різного рівня часто б’ються світові рекорди. Звичайному читачеві, далекому від даного виду спорту, незрозуміло, як фіксуються ці самі рекорди. Допоможіть розібратися.
С. Т. Рекорди можуть фіксуватися тільки на акредитованих турнірах за умов проходження спортсменами допінг-контролю та відеозапису змагань. По суті, ключовий момент полягає в складанні допінг-проб. Зважаючи на те, що одна така проба коштує близько 250 доларів, далеко не всі організації можуть дозволити собі таку розкіш. Але у нас практично на кожних змаганнях є рекорди, нам дозволено їх фіксувати. В Україні в цілому та в Одесі зокрема є світові рекордсмени. Наприклад, Наталія Волощук, про яку неодноразово писала «Думська», або Сергій Дідовик, тренуючий у нашому залі «PowerGym».
ПРО ВІДОМОГО АМЕРИКАНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА-ФАНТАСТА ТА СПОРТСМЕНІВ, ЯКИМ ЗА П’ЯТЬДЕСЯТ
Думська. Наскільки я розумію, базою вашої федерації є якийсь певний зал, розташований в Одесі?
С. Т. Так, наш зал «PowerGym» знаходиться в Червоному переулку, недалеко від Горсаду, в ньому тренуються як професіонали, так і любителі, зокрема – представники поліції, пожежники, військові. Там же зберігається весь наш інвентар, який використовується на змаганнях, проходять великі турніри, адже у нас є всі умови для підготовки та проведення змагань будь-якого рангу, причому, за всіма видами пауерліфтингу. Не з метою реклами, а просто фактом скажу, що в нашому залі є чудова кардіо-зона з восьми біговими доріжками потужністю в п’ять кінських сил, які я особисто купував і привозив з США, вісім стійок для присідання зі штангою та так далі, у нас є все необхідне «залізо», крім того – професійні грифи, які не прогнуться та не зламаються навіть при найскладнішій вазі. Можливо, тому наші спортсмени на всіх турнірах змагаються тільки за найвищі місця, гідно представляючи місто та країну, зокрема і на міжнародній арені.
Думська. Наскільки популярний пауерліфтинг серед представників старших вікових категорій?
С. Т. Ви знаєте, спортсменів, які змагаються в старшій віковій категорії, не менше, ніж молоді. Я б сказав, що співвідношення десь п’ятдесят на п’ятдесят! У пауерліфтингу ветеранами вважаються спортсмени, яким виповнилося сорок років. Але у нас тренуються та беруть участь у турнірах спортсмени, яким і п’ятдесят, і шістдесят, і навіть сімдесят років! Звичайно, вони піднімають не таку велику вагу, як інші учасники, але в цьому віці, як кажуть, головне – участь та регулярні заняття фізкультурою та спортом.
Думська. І наостанок. Можете згадати якийсь цікавий епізод, що стався на змаганнях в Од
С. Т. Є такий епізод. У 2011 році ми проводили в Одесі Відкритий чемпіонат Євразії. У ті ж самі дні у нашому місті проходив один з перших Міжнародних кінофестивалів. Отже, разом з американською командою до нас приїхав відомий письменник-фантаст Алан Дін Фостер (з-під його руки вийшли сценарії для науково-фантастичних фільмів, зокрема – для серіалу «Зоряний шлях», він також відомий як автор літературних перекладів відомих кінофільмів «Темна зірка», «Чужий», «Хроніки Ріддіка», «Щось», новелізації «Зоряних воєн», – ред), якому в листопаді виповнилося вже 71 рік! Він у своєму поважному віці взяв участь у турнірі ветеранської категорії. Так склалося, що коли він зайшов на зважування раніше часу, я попросив його вийти за двері та зачекати процедури разом з іншими спортсменами, навіть не підозрюючи, хто переді мною стоїть. Це вже потім один з наших менеджерів пізнав у ньому Алана Діна Фостера. Звичайно, правила одні для всіх, але мені було трохи незручно тоді. А після турніру я зайшов у книжковий магазин і запитав, чи є у них в продажу книги Алана Фостера. Продавець сказала: «Звичайно, є!». Сподіваюся, і в майбутньому в наших турнірах з пауерліфтингу будуть брати участь не тільки професійні спортсмени, а й відомі люди з інших сфер, адже наш вид спорту об’єднує не тільки сильних тілом, але й сильних духом.
Розмовляв Леонід Францескевич, фото з особистого архіву Станіслава Третьяка
Джерело: http://dumskaya.net/
Думська. Станіслав, розкажіть нашим читачам про початки… Коли ви почали займатися пауерліфтингом? Що підштовхнуло вас до цього?
С. Т. Пауерліфтингом я почав займатися після школи, а до цього просто відвідував тренажерний зал. Як і багато інших хлопців у цьому віці – хотів бути накачаним, набрати м’язову масу. Мій перший тренажерний зал, до речі, «Buldog Gym». Мені сподобалось піднімати «залізо», я заразився пауерліфтингом, через деякий час пішов з зала і почав займатися самостійно. Пам’ятаю, тоді дуже хотів виконати норматив кандидата майстра спорту.
Думська. Наскільки швидко вдалося здійснити свою маленьку мрію?
С. Т. Достатньо швидко. У 2002 році я виступав у Ізмаїлі, де проходив чемпіонат Одеської області з пауерліфтингу, посів перше місце і виконав норматив кандидата в майстра спорту. У цьому ж році я отримав бажане свідоцтво.
Думська. Пауерліфтинг, як і інші види спорту, «засмоктує», правда? Після досягнення цього вам захотілося більшого?
С. Т. Абсолютно правильно. Я вступив до Південноукраїнського національного педагогічного університету імені Ушинського на факультет фізичної реабілітації, навчався на кафедрі дефектології та фізичної реабілітації, паралельно займався пауерліфтингом вже більш професійно, регулярно займав призові місця на місцевих та всеукраїнських змаганнях, а у 2006 році виграв Кубок України і вперше поїхав на чемпіонат світу.
Думська. Розкажіть детальніше. Такі події запам’ятовуються на все життя!
С. Т. У 2006 році я завоював Кубок України серед чоловіків за найпопулярнішою версією пауерліфтингу в Україні на той момент – IPF. Пам’ятаю, тоді не обійшлося без удачі – мої основні конкуренти попалися на вживанні допінгу, відкривши мені шлях до п’єдесталу. Я виграв турнір, отримав звання майстра спорту і вперше поїхав на чемпіонат світу за версією WPC серед юніорів, який проходив в Нью-Йорку. Це було дуже приємно, і це дійсно запам’ятовується на все життя – я завоював золоту медаль у ваговій категорії до ста кілограмів.
ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ ЗА «ЗОЛОТО» ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ ТА ЗАБОРОНЕНІ ШКАРПЕТКИДумська. Після цього ви стали висхідною зіркою українського пауерліфтингу?
С. Т. Ви будете сміятися, але після цього організація, що проводила Кубок України, володарем якого я став у 2006-му, в результаті дискваліфікувала мене за те, що я брав участь у чемпіонаті світу і приніс Україні золоту медаль на турнірі за іншою версією пауерліфтингу. Притому, з точки зору юриспруденції, це було зроблено незаконно, але я лише посміхнувся над цим. І не тільки над цим. Є і інші забавні історії того часу, пов’язані з даною організацією.
Наприклад, на змаганнях, що проходили під егідою IPF, спортсменам було заборонено носити екіпірування та навіть шкарпетки відомих світових брендів. Нам залишалося або за свій рахунок купувати шкарпетки тієї фірми, що офіційно входила до числа партнерів і спонсорів турніру, або, що ми часто робили – просто заклеювати логотипи пластиром! А саме смішне, що у даній організації був солідний бюджет розміром у декілька мільйонів гривень, і вона зовсім могла собі дозволити безкоштовно видачувати учасникам чемпіонатів України панчохи з дозволеними логотипами. Тому, коли мене дискваліфікували – я не дуже образився, це реально було смішно.
Думская. Після цього ви вже виступали під егідою іншої організації?
С. Т. Спочатку я отримав травму, у мене сформувалась грижа. Тому мені довелося деякий час утримуватися від фізичних навантажень. Після певної паузи я знову почав брати участь у турнірах, перемагати на них, займати призові місця. І потім видався найсильніший етап у своїй кар’єрі.
П’ЯТЬ ТИТУЛІВ ЧЕМПІОНА СВІТУ ЗА ЧОТИРИ РОКИДумська. Знову поїхали на чемпіонат світу і виграли його?
С. Т. Так, і не один раз! У 2009 році я поїхав до англійського міста Бредфорд, де мені вдалося стати чемпіоном світу в жимі лежа за версією WDFPF. У 2010 році я вирушив на чемпіонат світу до Йорку (Пенсильванія, США, – ред.) і завоював ще одне «золото» в жимі лежачи за версією IPA. У 2011-му і 2012-му взяв участь у трьох чемпіонатах світу, що проходили в тих же Штатах, але виключно за безекіпіровочною версією RAW100%. І результат той же – ще три золоті медалі. Ті мої дві поїздки до Лас-Вегасу та одна до Вірджинії-Біч закінчились завоюванням титулу чемпіона світу.
Про красу Лас-Вегаса та смачну їжу за 15 доларівДумська. Як вам запам’ятався Лас-Вегас? Багато хто хочуть відвідати це неймовірне місто…
С. Т. У Лас-Вегасі дуже часто проходять найбільші змагання з різних видів спорту. Для американців провести чемпіонат світу з якогось виду спорту – це як піти до ресторану! (сміється) У місті одночасно можуть проходити кілька чемпіонатів світу, і цим нікого не здивуєш. Там ставляться до подібного рангу змагань як до приємних зустрічей з друзями. Ви знаєте, це непередавані емоції – брати участь в таких турнірах, змагатися з кращими спортсменами з різних країн. Це стимул, мотивація, певний виклик для спортсменів, любитель ти чи професіонал. Головне – це саме участь в турнірах, а якщо ти перемагаєш – це вдвічі, втрічі приємніше.
Що стосується Лас-Вегаса як міста, то скажу, що я з дитинства був впевнений, що це великий населений пункт, а в результаті виявилося, що це, по суті, велика-велика вулиця, яку можна пройти за кілька годин. У Лас-Вегасі стільки всього цікавого, що, здається, часу не вистачить, щоб відвідати хоча б один відсоток з того, що хотілося б. Якби ми літали на екскурсію – це було б одне, а так, коли приїжджаєш на змагання, передусім думаєш про самі змагання, намагаєшся не відволікатися. Це вже після виступу ти можеш собі дозволити прогулятися, подивитися визначні місця. Хоча з нашими українськими зарплатами в Лас-Вегасі особливо не розгуляєшся. (сміється)
Здивувало в цьому місті величезна кількість розважальних закладів: на кожному кроці – клоуни, аніматори, міми, веселі бармени, фокусники, неймовірна кількість шоу, сотні казино – в аеропорту, в готелях, причому, на кожному поверсі, скрізь казино! Ще мені дуже сподобалась кількість кафе та різноманітних буфетів. За 15 доларів можна було дуже добре поїсти. Все інше я вам розкажу без диктофона, нехай багато з того, що я ще побачив у Лас-Вегасі, залишиться в Лас-Вегасі! (сміється) А якщо серйозно – після закінчення змагань ми з хлопцями поїхали на екскурсію, подивилися Великий Каньйон, добренько поїли, зробили фото на пам’ять…
ПРО ЗАВЕРШЕННЯ КАР’ЄРИДумська. Наскільки я знаю, після останнього титулу чемпіона світу ви поступово перестали брати участь у змаганнях. З чим це пов’язано?
С. Т. У 2009 році ми з однодумцями створили Федерацію пауерліфтингу України RAW100%. Це бездопінгова та безекіпіровочна версія нашого виду спорту. За цією версією я саме й перемагав у трьох останніх чемпіонатах світу. Скажу, що до 2006 року в Україні взагалі ніхто не знав про існування даної версії, всі виступали під егідою однієї федерації, яка дозволяла використання різної екіпіровки для покращення результатів спортсменів. На момент створення нашої федерації в країні вже функціонували три інші. У всіх якісь свої відмінності та особливості. Ми все зробили за законом, через Міністерство юстиції, наша громадська організація була офіційно зареєстрована, і ми поступово почали розвиватися, проводити змагання. До нас приєдналися кілька регіональних федерацій, зокрема – Житомирська, Харківська. З часом приєдналися представники Кропивницького, Миколаєва, Києва, періодично проводять змагання представники Луцька.
Я свідомо відійшов від участі в турнірах, більше почав займатися федерацією та проведенням змагань, яких нараховувалося 10-15 на рік, а в даний час – близько 20-ти. Останній турнір, проводився в Одесі, відбувся у вересні. Участь в ньому брали більше ста спортсменів, зокрема – представники поліції, яких часто можна зустріти в нашому залі. Деякі поліцейські на тих змаганнях виконали нормативи кандидатів у майстри спорту. Зокрема, мова йде про начальника Приморського райвідділу поліції Остроглядова Олександра.
Варто зазначити, що під час змагань ми використовуємо розроблене нами спеціальне програмне забезпечення, яке дозволяє учасникам в режимі “онлайн” слідкувати за результатами своїх конкурентів, бачити вагу, яку “замовляють” інші спортсмени, на моніторі. Крім того, ми транслюємо змагання на каналі в “YouTube”, а після закінчення турніру одразу друкуємо грамоти з результатами, помітно прискорюючи процедуру нагородження. Зараз у мене є велике бажання об’єднати сотні спортсменів з усієї країни під “шапкою” чемпіонату України, який ми плануємо провести в березні наступного року. Але про це ми повідомимо “Думській” окремо, коли будуть визначені місце і терміни проведення турніру
Думська. Поділіться, будь ласка, цифрами, які результати ви демонстрували на змаганнях? Який максимальний вагу піднімали?
С. Т. У кращі часи в присіданнях зі штангою – більше трьохсот кілограмів, в жимі лежачи – більше двохсот, в становій тяги – близько трьохсот.
Про переваги та небезпеки пауерліфтингуДумська. Яка кількість спортсменів наразі об’єднує ваша федерація?
С. Т. Під нашою егідою на даний момент виступають близько трьох тисяч спортсменів, ми вже видали понад тисячу свідоцтв різних рангів, в тому числі можемо похвалитися майстрами спорту міжнародного класу.
Думська. З якого віку можна займатися пауерліфтингом?
С. Т. Професійно можна займатися пауерліфтингом тільки з початком статевого дозрівання. Тому турніри серед дітей не проводяться. Так, деякі починають в 13-14 років, але хлопці не працюють з великими вагами. Професійно ж можна починати заняття не раніше 16-ти років. Трапляється, що дівчата приходять в пауерліфтинг в 14-15, але у них і статеве дозрівання настає раніше, ніж у хлопців. А найголовнішим пунктом у всьому цьому є допуск лікаря.
Думська. Наскільки доступно займатися пауерліфтингом?
С. Т. За великим рахунком, пауерліфтингом можна займатися де завгодно. Для цього не потрібно занадто багато місця. Головне, щоб була можливість поставити жимову лаву, правильно все закріпити, щоб не було ризику для здоров’я. Звичайно ж, так роблять деякі спортсмени, але за своїм досвідом скажу, що в залі тренування є більш продуктивними і приносять більше користі, ніж в домашніх умовах.
Думська. Є думка, що заняття пауерліфтингом небезпечні для здоров’я…
С. Т. Цей вид спорту абсолютно безпечний, якщо все робити правильно. Більше того, вправи, що використовуються в пауерліфтингу, допомагають спортсменам з інших видів. Зокрема – в зміцненні м’язів рук, спини, грудей. Протипоказано займатися пауерліфтингом тим людям, у яких є проблеми з суглобами, хронічні захворювання, сколіоз, оскільки робота з великими вагами може ускладнити їх проблеми. Звичайно ж, як і в будь-якому виді спорту, завжди є ризик отримати травму. Наприклад, досить небезпечне таке вправа, як присідання зі штангою. Його рекомендують робити виключно професіоналам, які знають всі тонкощі цього виду. Зі сторони може здатися, що все просто – взяв штангу, присів, встав – готово. Насправді, це технічно складна вправа, яка при неправильному виконанні може призвести до серйозних травм. Але це не зупиняє багатьох дівчат! (сміється)Вони часто просять допомогти їм з порадами про те, як правильно присідати, адже дана вправа дуже добре підтягує ягодиці. Будь-яка дівчина, звичайно ж, може як в залі, так і вдома, біля ліжка, присідати, щоб підкачати ягодиці. І для цього, до речі, не обов’язково використовувати штангу.
Якщо говорити про станову тягу, то, знову ж таки, це також досить небезпечна вправа. Її використовують професійні спортсмени, зокрема і представники легкої атлетики, і, звичайно ж, важкої атлетики, оскільки станова тяга – це основна сила, яка допомагає атлету кидати диск, товкти ядро, пробігати певні дистанції.
Про ПІДІЙМ БІЦЕПСА ТА ЗАСМУЧЕНИХ СПОРТСМЕНІВ У ТРИКОДумська. Є ще один вид програми, який визнають далеко не всі представники пауерліфтингу – підйом штанги на біцепс. Що скажете про це?
С. Т. Погоджуюся з вами. Коли професіонали, чемпіони світу та Європи з пауерліфтингу обговорюють це вправу, багато, звичайно ж, сміються, але змагання з підйому на біцепс існують і вони є досить популярними. І я вам скажу, що наша федерація є однією з найсильніших у світі з цього виду пауерліфтингу.
Думська. Наскільки я розумію, це саме той вид, в якому можуть брати участь новачки, не підготовлені до більш серйозних навантажень…
С. Т. Дійсно, ця вправа дуже легка в технічному плані. Її можна виконати в будь-якому приміщенні, де є рівна стіна! Завдання спортсмена – не відриваючи ягідниць і спини від стіни підняти згинений гриф з певною вагою до підборіддя. При цьому не можна допомагати собі ні ногами, ні стегнами. Ця вправа користується великою популярністю серед непрофесіоналів, але є в ній і свої «фішки».
Наприклад, обов’язковою умовою для учасників змагань – бути одягненим в трико. Дуже часто це відлякує різних «красенів» та «красунь», оскільки людина в трико, як ви знаєте, не завжди виглядає потужно і ефектно. Часто це виглядає дуже забавно, а багатьох така екіпіровка бентежить. Але є і свої плюси в підйомі штанги на біцепс – це швидкість проведення змагань. Наприклад, турнір, участь в якому беруть тридцять-сорок спортсменів, можна провести за годину. У кожного є три спроби, вагу можна тільки підвищувати, як і в складній атлетиці.
ПРО РЕКОРДИ ТА РЕКОРДСМЕНІВДумська. Ким з представників пауерліфтингу може пишатися ваша федерація, ви особисто і всі одесити?
С. Т. У нас багато хлопців, якими ми пишаємося, всіх перераховувати не буду. Скажу, що окремих слів заслуговують священик з Одеської області Віктор Кочмар, про якого «Думська» вже писала, співробітник поліції, чемпіон світу Ростислав Боровський, а також титуловані спортсмени, багаторазові чемпіони світу і Європи Андрій Галькевич, Сергій Дідовик… Серед дівчат, звичайно ж, виділяється мініатюрна Наталія Волощук, яка швидко увірвалася в наш вид спорту і б’є світові рекорди в своїй ваговій категорії.
Думська. Ви сказали про те, що в Україні декілька федерацій пауерліфтингу, які культивують різні його версії. Колись особисто вас дискваліфікували за те, що брали участь в турнірі за альтернативною версією. А як на це дивитесь ви самі? Забороняєте вашим спортсменам брати участь у змаганнях під егідою інших федерацій?
С. Т. Скажу відкрито: ми не тільки не забороняємо нашим спортсменам виступати в турнірах, що проводяться іншими федераціями, а й заохочуємо це. У нашому залі тренуються чемпіони України, світу і Європи. Ми пишаємося їх досягненнями, незалежно від того, під прапором якої організації проходять турніри. Наша головна задача – забезпечити спортсменів усім необхідним, що повинно допомогти їм показати себе з найкращого боку на змаганнях будь-якого рангу. По суті – надати оптимальні умови для тренувань і підготовки хлопців.
Думська. У змаганнях з пауерліфтингу різного рівня часто б’ються світові рекорди. Звичайному читачеві, далекому від даного виду спорту, незрозуміло, як фіксуються ці самі рекорди. Допоможіть розібратися.
С. Т. Рекорди можуть фіксуватися тільки на акредитованих турнірах за умов проходження спортсменами допінг-контролю та відеозапису змагань. По суті, ключовий момент полягає в складанні допінг-проб. Зважаючи на те, що одна така проба коштує близько 250 доларів, далеко не всі організації можуть дозволити собі таку розкіш. Але у нас практично на кожних змаганнях є рекорди, нам дозволено їх фіксувати. В Україні в цілому та в Одесі зокрема є світові рекордсмени. Наприклад, Наталія Волощук, про яку неодноразово писала «Думська», або Сергій Дідовик, тренуючий у нашому залі «PowerGym».
ПРО ВІДОМОГО АМЕРИКАНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА-ФАНТАСТА ТА СПОРТСМЕНІВ, ЯКИМ ЗА П’ЯТЬДЕСЯТ
Думська. Наскільки я розумію, базою вашої федерації є якийсь певний зал, розташований в Одесі?
С. Т. Так, наш зал «PowerGym» знаходиться в Червоному переулку, недалеко від Горсаду, в ньому тренуються як професіонали, так і любителі, зокрема – представники поліції, пожежники, військові. Там же зберігається весь наш інвентар, який використовується на змаганнях, проходять великі турніри, адже у нас є всі умови для підготовки та проведення змагань будь-якого рангу, причому, за всіма видами пауерліфтингу. Не з метою реклами, а просто фактом скажу, що в нашому залі є чудова кардіо-зона з восьми біговими доріжками потужністю в п’ять кінських сил, які я особисто купував і привозив з США, вісім стійок для присідання зі штангою та так далі, у нас є все необхідне «залізо», крім того – професійні грифи, які не прогнуться та не зламаються навіть при найскладнішій вазі. Можливо, тому наші спортсмени на всіх турнірах змагаються тільки за найвищі місця, гідно представляючи місто та країну, зокрема і на міжнародній арені.
Думська. Наскільки популярний пауерліфтинг серед представників старших вікових категорій?
С. Т. Ви знаєте, спортсменів, які змагаються в старшій віковій категорії, не менше, ніж молоді. Я б сказав, що співвідношення десь п’ятдесят на п’ятдесят! У пауерліфтингу ветеранами вважаються спортсмени, яким виповнилося сорок років. Але у нас тренуються та беруть участь у турнірах спортсмени, яким і п’ятдесят, і шістдесят, і навіть сімдесят років! Звичайно, вони піднімають не таку велику вагу, як інші учасники, але в цьому віці, як кажуть, головне – участь та регулярні заняття фізкультурою та спортом.
Думська. І наостанок. Можете згадати якийсь цікавий епізод, що стався на змаганнях в Од
С. Т. Є такий епізод. У 2011 році ми проводили в Одесі Відкритий чемпіонат Євразії. У ті ж самі дні у нашому місті проходив один з перших Міжнародних кінофестивалів. Отже, разом з американською командою до нас приїхав відомий письменник-фантаст Алан Дін Фостер (з-під його руки вийшли сценарії для науково-фантастичних фільмів, зокрема – для серіалу «Зоряний шлях», він також відомий як автор літературних перекладів відомих кінофільмів «Темна зірка», «Чужий», «Хроніки Ріддіка», «Щось», новелізації «Зоряних воєн», – ред), якому в листопаді виповнилося вже 71 рік! Він у своєму поважному віці взяв участь у турнірі ветеранської категорії. Так склалося, що коли він зайшов на зважування раніше часу, я попросив його вийти за двері та зачекати процедури разом з іншими спортсменами, навіть не підозрюючи, хто переді мною стоїть. Це вже потім один з наших менеджерів пізнав у ньому Алана Діна Фостера. Звичайно, правила одні для всіх, але мені було трохи незручно тоді. А після турніру я зайшов у книжковий магазин і запитав, чи є у них в продажу книги Алана Фостера. Продавець сказала: «Звичайно, є!». Сподіваюся, і в майбутньому в наших турнірах з пауерліфтингу будуть брати участь не тільки професійні спортсмени, а й відомі люди з інших сфер, адже наш вид спорту об’єднує не тільки сильних тілом, але й сильних духом.
Розмовляв Леонід Францескевич, фото з особистого архіву Станіслава Третьяка
Джерело: http://dumskaya.net/
